ЄЛЛОУСТОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАРК

Єллоустонський національний парк

Єллоустонський національний парк досить популярне місце в туристів, навколо машини та всі ознаки цивілізації, проте разом із тим це шматочок абсолютно дикої природи, де тварини живуть, як і сотні років тому.

І, варто зауважити, ці тварини не приручені й досить небезпечні. Тому в Єллоустоун категорично заборонено брати будь-яку їжу, щоб не провокувати хижаків.

Єллоустонський національний парк ідеально поєднав у собі різноманіття флори та фауни, а також природні геологічні дива.

За даними археологічних досліджень, на території нинішнього парку люди жили ще 11 тис. років тому. Сучасні дослідження в цьому регіоні почалися 1805 року із експедицією Льюїса і Кларка.

Пізніше Джон Колтер – учасник експедиції - виявив на цій території геотермальні джерела. Через 60 років наукова експедиція Девіда Фолсома піднялася вздовж ріки Єллоустоун до озера Єллоустоун.

І ось нарешті 1 березня 1872 року президент Улісс Грант  підписав закон, яким була встановлена природоохоронна зона – перший національний парк.

Отримав він назву Єллоустонський національний парк. Оскільки місцина знаходилася навколо однойменного озера.

Пам'ятки парку стали відомими ще й завдяки картинам художника Томаса Морана. На його честь пізніше назвали одну із гір Єллоустоуна.

Парк знаходиться у США, на території штатів Вайомінг, Монтана та Айдахо. На площі 898,3 тис. га розташувалися безліч гейзерів та інших геотермічних об'єктів, тут є багато печер, річок, каньйонів.

Унікальні ландшафти та мальовнича природа приваблюють сюди щороку тисячі туристів. Тут прокладено сотні кілометрів асфальтових доріг для зручності відпочинку відвідувачів.

Vitaly Pol пише на форумі: "Скажу одразу, що Єллоустонський національний парк справив на мене дуже сильне враження і це одне із місць, де треба побувати.

На мій погляд, усі визначні пам’ятки парку варто поділити на кілька груп: дика природа та тваринний світ; гейзери та гарячі джерела; гірські ріки та озера; риболовля".

На гігантській території живуть характерні види тварин та птахів. Бізони, олені, гірські козли, барани, ведмеді, антилопи, койоти, вовки та багато інших.

Здається, що ви дивитися передачу каналу "Діскавері", тільки наживо. Тут можна побачити, як ведмідь повалив на землю оленя, чи як виходять на полювання койоти або інші хижаки.

Загалом у парку живуть кілька сотень видів тварин, птахів, риб, причому і тих, що знаходяться під загрозою зникнення.

Freefallen007 ділиться враженнями  від мандрів Єллоустонським парком: "На вісім днів ми влилися в зовсім дику природу, нічим не облаштовану. 

Єллоустонський парк вживає всіх заходів для того, щоб туристи не наносили шкоди навколишньому середовищу, і, відповідно, через це суворо регулюється кількість відвідувачів.

Ділити цю природу нам довелося із ведмедями, які почувалися повноправними господарями свого царства. Тому ми строго дотримувалися всіх заходів безпеки".

Якщо ви бажаєте залишити назавжди хороші спогади про Єллоустонський національний парк та отримати хороші фото звірів, рекомендуємо взяти із собою дзеркальний фотоапарат та об’єктив із хорошим зумом.

Варто зауважити, що гейзери – достатньо рідкісне явище в природі. Вони є в кількох місцях на планеті. Одне із таких – Єллоустонський парк.

Гейзери та гарячі джерела розкидані по всьому парку. Обов’язково постарайтеся відвідати основні з них. Проте з цією красою треба бути обережними.

Будьте уважні та пам’ятайте, що такі природні дива досить небезпечні через високу температуру та свій склад. Деякі джерела можуть навіть роз'їдати взуття. Читайте таблички поруч – вони повідомляють про заходи безпеки.

Тож поїхали в гарячу подорож до Єллоустонського національного парку.

Mammoth Hot Spring Terrace –  це грандіозні тераси. Утворилися вони із мінеральних солей, що витікають із надр землі. У майже киплячій воді існують спеціальні бактерії, що надають терасам дуже красивого кольору.

Гарячі джерела можуть припинити бити в одному місці, натомість з’явитися в іншому. Тераси, біля яких уже не діють джерела, втрачають своє яскраве забарвлення і стають білими.

А якщо під "гарячу руку" джерел потраплять дерева або трава, то останні покриваються шаром солі. Це неймовірно гарно – наче зимового морозного ранку все покрилося інеєм.

Наступний пункт – Norris Geyser Basin або Долина гейзерів. На невеликій території з-під землі б'ють багаточисленні гейзери та гарячі джерела.

Головна принада долини – гейзер Steamboat (Пароплав). Він постійно викидає воду на поверхню із невеликими перервами. І майте на увазі, це найпотужніший гейзер в усьому світі.

Час від часу він може досягати висоти 90–120 метрів. Звичайна ж висота цього гіганта – 10–15 метрів.

Наступний у рейтингу великий гейзер – Great Fountain. За силою виверження він поступається Пароплаву. Гейзер стає активним приблизно кожні 11 годин.

Ще один вражаючий гейзер – Excelsior Geyser. Вода його нереального кольору. Видовище захоплююче, а фото в цій місцині неймовірні.  
І нарешті найголовніший – король Долини гейзерів.

Лише заради нього варто відвідати Єллоустонський національний парк. Grand Prismatic Spring або його іще називають Око.

Мандрівник Vitaly Pol не може передати свого захоплення: "Це місце заслуговує на особливу увагу. На мій погляд, воно взагалі знаходиться за межами людської фантазії та розуміння! Дивишся й не віриш своїм очам! Це справжнє диво природи! Це потрібно побачити!"

Байкал

Байкал

Озеро Байкал , розташоване на півдні Східного Сибіру, на кордоні Іркутської області та Республіки Бурятія, відноситься до числа найдавніших водойм нашої планети. Але найбільше він відомий тим, що є найглибшим озером на Землі і одночасно найбільшим природним резервуаром прісної води – 19% всіх світових запасів.

І сам Байкал, і прибережні території відрізняє неповторна в своєму розмаїтті флора і фауна, що робить ці місця воістину унікальними, незмінно привертають до себе увагу наукових умов і численних любителів подорожей і справжніх шукачів пригод.

По контурах Байкал схожий на вузький півмісяць, настільки легко запам’ятовується, що його без праці знаходять на карті Росії навіть ті, хто не особливо сильний в географії. Простягши з південного заходу на північний схід на цілих 636 кілометрів, Байкал немов протискується між гірськими масивами, а його водна гладь знаходиться на висоті понад 450 метрів над рівнем моря, що дає всі підстави вважати його гірським озером. Із заходу до нього примикають Байкальський і Приморський хребти, зі сходу і південного сходу – масиви Улан-Бургаси, Хамар-Дабан і Баргузінський. І весь цей природний ландшафт настільки гармонійний, що одне без іншого важко уявити.

Глибина озера справді вражаюча – 1637 метрів. За цим показником Байкал перевершує такі найбільші водойми, як Танганьїка (1470 м), Каспійське море (1025 м), Сан-Мартін (836 м), Ньяса (706 м), Іссик-Куль (702 м) і Велике Невільниче озеро (614 м). Решта найглибші озера світу, всього їх двадцять два, мають глибину менше 600 метрів. А кліматичні умови на Байкалі, що називається, під стать його унікальним особливостям: тут то нещадно палить сонце і дмуть холодні вітри, то лютують шторми і встановлюється найтихіша погода, що сприяє пляжного відпочинку.

Довжина берегової лінії сибірського «півмісяця» складає 2100 км, на ньому розташовано 27 островів, найбільший з яких – Ольхон. Озеро знаходиться у своєрідній улоговині, яку, як було сказано вище, з усіх боків оточують гірські хребти і сопки. Це дає підставу припускати, що берегова лінія водойми на всьому протязі однакова. Насправді ж скелястим і стрімким є тільки західне узбережжя Байкалу. Рельєф ж східного понад пологий: в деяких місцях гірські вершини знаходяться на віддалі від берега на 10 і більше кілометрів.

Ще одна загадка – темні кільця, діаметр яких 5-7 км (причому ширина самого озера становить 80 км). З «поясом Сатурна» вони не мають нічого спільного, хоча їх теж виявили за допомогою космічних зйомок. Супутникові фотографії дивовижних утворень, зроблені ще в 2009 році на різних ділянках Байкалу, обійшли весь Інтернет. Вчені довго ламали голову: що ж це може бути? І прийшли до думки, що кільця виникають внаслідок підняття глибинних вод і підвищення температури верхнього шару в центрі кільцевої структури. І як наслідок виникає протягом за годинниковою стрілкою, що досягає в окремих зонах максимальних швидкостей. В результаті цього вертикальний водообмін посилюється, провокуючи руйнування крижаного покриву в прискореному режимі.

Ще одна особливість цих місць – висока сейсмічна активність. Коливання земної кори тут відбуваються регулярно, проте сила більшості землетрусів не перевищує одного-двох балів. Але в минулому траплялися і потужні. Наприклад, в 1862 році, коли десятибальна «струс» привела до відходу під воду цілої ділянки суші в північній частині дельти Селенги, одного з численних приток Байкалу. Його площа становила 200 км, на цій території проживало близько 1500 осіб. Пізніше тут утворився затоку, який так і називається – Провал. Сильні землетруси відбувалися також в 1903, 1950, 1957 і 1959 роках. Епіцентр останнього, 9-бального, знаходився на дні озера в районі сільського поселення Суха. Поштовхи тоді відчувалися також в Іркутську і Улан-Уде – близько 5-6 балів. У наш час регіон трусило в 2008 і 2010 роках: сила поштовхів склала відповідно 9 і 6,1 бала.

Леся Українка

Леся Українка

Леся Українка – літературний псевдонім Лариси Петрівни Косач (Квітки) (13 (25).02.1871 – 19.07 (1.08).1913), великої української поетеси та драматурга.

Леся народилась у родині українських інтелігентів Петра Антоновича Косача та Ольги Петрівни Косач (з роду Драгоманових). Петро Антонович – юрист за фахом, випускник Київського університету, більшу частину життя служив у Волинській губернії в установах у справах селян. Він був членом київської «Старої громади», де познайомився з Михайлом Петровичем Драгомановим та його молодшою сестрою Ольгою.

Вже в ранньому дитинстві в житті Лесі проявились дві важливі риси – її хвороби та її надзвичайні здібності.Народилась Леся у місті Звягелі (Новограді-Волинському); в 1879 році родина переїжджає до Луцька, а в 1882 році – до власного маєтку в селі Колодяжному біля Ковеля. Саме Колодяжне, де вона формувалась як особистість, Леся вважала своєю малою батьківщиною.

Хвороби. Леся народилась дуже кволою і потім все виглядала тендітною. В родині її любовно звали Зеїчкою (тоненькою билиночкою). В 1880 році в неї виявились ознаки хронічної хвороби, яку довго не могли визначити. Виявилось, що це дуже прикра форма туберкульозу кісток (кокситу). 11.10.1883 р. Лесі було зроблено операцію на вражених кістках лівої руки, але дуже скоро з’ясувалось, що вражено також кістки правої ноги.

Болі в нозі, то стихаючи, то підсилюючись до нестерпних, переслідували Лесю аж до 1899 року, коли в Берліні їй було зроблено вдалу операцію. Одужавши після неї, Леся змогла нарешті ходити відносно вільно.

Починаючи з кінця 1907 року у Лесі з’явилися ознаки туберкульозу нирок. Єдиною радою на цю хворобу було кліматичне лікування в Єгипті, де Леся провела зимові сезони 1909 – 1910, 1911, 1912 – 1913 років. Це були паліативні заходи, які уповільнювали розвиток хвороби, але не могли її спинити. У стані крайнього виснаження від поганої роботи нирок Леся згасла на 43-у році життя у містечку Сурамі в Грузії.

Здібності. Уже в ранньому дитинстві Леся виявила свої надзвичайні здібності (її сміливо можна назвати Wunderkind). Вона дуже рано навчилась читати і вже у віці п’яти років написала свої перші листи до Женеви, до родини дядька Михайла Драгоманова. У віці дев’яти років вона написала свій перший вірш «Надія», у 13 років вона вже мала надрукованими 2 поезії. Ці твори з’явились під псевдонімом «Леся Українка», який запропонувала її мати. У 14 років Леся – автор двох надрукованих перекладів повістей Гоголя та першої своєї поеми «Русалка».

Леся дуже любила музику й мала великі здібності до гри на фортепіано. Вона не могла їх розвинути через хворобу руки.

Через ту саму хворобу Леся ніколи не мала змоги відвідувати школу й набиралася знань від матері, приватних вчителів та постійного читання книжок.

Леся мала прекрасні здібності до мов і сама про себе говорила, що мабуть немає такого звука, якого вона не могла б виговорити. Вона вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, писала свої твори українською, російською, французькою та німецькою мовами, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов. Вона добре знала латинську мову, а під час перебування у Єгипті почала вивчати іспанську мову.

Блискуче знання мов відкривало перед нею всі багатства європейських літератур, новинки якої вона мала змогу читати в оригіналах.

Творчість. Основна тема творчості Лесі Українки – це національно-визвольна боротьба українського народу, упевненість у неминучій перемозі в цій боротьбі. Починаючи від таких ранніх творів, як поема «Самсон» (1888) та поетичний цикл «Сльози-перли» (1891), через високу патетику «Невільничих пісень» (1895 – 96).

З якої б області вона не брала свої сюжети – чи з давнього Єгипту («В дому роботи», 1906), чи з історії давніх євреїв («У полоні», 1903, «На руїнах», 1904), чи з доби раннього християнства («Руфін і Праціділа», 1908, «Адвокат Марфіян», 1911), чи з європейського середньовіччя («Роберт Брюс», «Давня казка», 1893) – скрізь ми бачимо чітко окреслених позитивних героїв, уособлення мужності, чесності, відданості ідеалам. І бачимо табір знахабнілих від безкарності деспотів, уособлення насильства, розбещеності й деморалізації. Зіткнення цих сил, у відповідності до правил романтизму, найчастіше закінчується трагічно, але завжди загибель героїв у Лесі Українки виявляється необхідним кроком до перемоги.Ця політична поезія ніколи не була агітацією, пристосованою виключно до потреб біжучої хвилини. Не даючи ніяких порад щодо програми й тактики революційної боротьби, щодо конкретних шляхів втілення ідеалів свободи, і навіть не називаючи слова «Україна», Леся показувала романтичні картини цієї боротьби.

Основними джерелами творчості Лесі Українки були її внутрішні переживання та літературні враження (на яких засновані згадані вище твори). Її переживання відбилися у цілому ряді блискучих ліричних поезій, починаючи від раннього циклу.

Натомість спостереження над сучасним життям, котрі звичайно є джерелом творчості письменника, не мали для Лесі Українки істотного значення, хоча такі її твори як повість «Одинак» (1894) або оповідання «Над морем» (1898) випливають саме з цього третього джерела.

Стильові пошуки Лесі Українки не обмежувались романтизмом: маємо її твори в дусі декадентизм, реалізму (вже згадані «Одинак», «Над морем», 1905) і навіть чистого естетизму без виразної ідейної спрямованості («Лісова пісня», 1911). Проте романтичний стиль завжди залишався панівним у її творчості.

Фольклор. Леся Українка упродовж усього життя цікавилася українським фольклором. Вона знала дуже багато народних пісень (близько 500) і сама була визначним носієм фольклору. Перша її фольклористична праця – «Купала на Волині» – опублікована в 1891 р., а останній великий цикл пісень з її голосу записав її чоловік К. В. Квітка в 1913 р.

Леся Українка і Климент Квітка були першими українськими фольклористами, які почали записувати виконання народних співів на фонограф. У 1908 р. Леся виділила із своїх невеликих коштів 300 рублів для Філарета Колесси, завдяки чому він зміг записати багато дум для свого фундаментального видання.

Громадська активність. Оскільки в Російській імперії будь-яка громадська активність була заборонена, кожна спроба в цьому напрямку ставала нелегальною й революційною. В 1897 – 1900 роках Леся Українка перекладала українською мовою твори європейської соціал-демократичної літератури, щоб дати матеріал для самоосвіти українським соціал-демократичним гурткам.

Після революції 1905 року з’явилися деякі можливості легальної громадської праці. В червні 1906 р. Леся Українка була обрана до правління київської «Просвіти», де вона опікувалась бібліотекою. Ця її діяльність уже в листопаді 1906 р. звернула на себе увагу царських жандармів: у відкритті публічної бібліотеки було відмовлено, а участь Лесі Українки у «Просвіті» розцінювалась як компрометуючий факт і для Лесі особисто, і для цілої організації.Період найбільш активної участі в революційному русі припадає на 1902 – 1903 роки, коли, перебуваючи в Сан-Ремо (Італія), Леся Українка веде листування з Феліксом Волховським у Лондоні та Михайлом Кривинюком у Празі. Темою листування було видання нелегальної літератури, з якої до нас дійшов переклад «Казки про царя Семена». В той час Леся Українка готувала твір під назвою «Наше життя під царями московськими», який на сьогодні не знайдено.

Логічним наслідком цих жандармських студій став арешт Лесі Українки (17 – 18 січня 1907 р.), а в подальшому – і закриття самої «Просвіти».

Після 1907 року Леся Українка через сімейні обставини та прогресуючу хворобу була змушена жити переважно за межами України і не мала змоги брати участь у громадських справах. В цей час вона зосереджується на головній справі свого життя – поетичній творчості.

Цікаві факти про Венеру

Венера

Венеру часто називають близнюком Землі, так як вона найближча нам за розміром планета Сонячної системи. Вчені визначили, що діаметр Венери дорівнює 12 100 кілометрів, що приблизно на 640 кілометрів менше, ніж у Землі.

Хоча її і називають близнюком Землі стан поверхні Венери зовсім інший, ніж у Землі. Вчені вважають, що на поверхні планети дуже жарко і сухо і що води в рідкому вигляді тут немає через занадто високі температури

Стародавні астрономи називали Венеру і Фосфорус і Геперус, помилково вважаючи, що це небесне тіло, видиме ввечері та вранці — це два окремих космічних об’єкта. Планету пізніше перейменували в Венеру в честь римської богині любові і краси

Обертаючись  навколо Сонця швидше, Венера обганяє її кожні 584 земних доби, перетворюючись з «вечірньої зірки» (видимої після заходу), в «ранкову зірку» (видиму перед сходом), а потім — навпаки

Венера — це одна з двох планет, які обертаються навколо своєї осі за годинниковою стрілкою зі сходу на захід. Точно так само веде себе тільки ще одна планета, і це Уран

Через те, що Венера обертається навколо своєї осі дуже повільно (повний оборот здійснюється за 243 земних дні), день на Венері довший, ніж рік.

Коли за Венерою спостерігають із Землі, вона виглядає яскравіше, ніж будь-яка інша планета чи зірка на небі. У певний час року, це перше небесне тіло, яке можна побачити на заході — а в інший час останньою зіркою, яку видно вранці.

Венера постійно покрита щільними хмарами, що складаються з сірчаної кислоти, через які не можуть проникнути промені видимої частини спектра. З цієї причини астрономи не мають можливість побачити поверхню Венери через оптичні телескопи. Більшість знань про Венеру здобуто за допомогою радіолокаційних зображень отриманих з американських і радянських міжпланетних космічних станцій.

Висока температура на поверхні Венери є результатом парникового ефекту. Через великі хмари, що складаються з сірчаної кислоти і оточують планету, і щільної атмосфери з двоокису вуглецю, майже вся сонячна енергія, що проникає через атмосферу, утримується під нею і нагріває поверхню планети.

Атмосферна оболонка планети дуже щільна, на поверхні середній тиск становить 9,3 МПа (в 93 рази більше атмосферного тиску Землі). Крім того повітря на 95% складається з вуглекислого газу, решта 4% припадає на азот. Під великим тиском повітря може збиратися в щільні хмари, які створюють потужні блискавки — в 1000 разів могутніші ніж на Землі. 

Сила тяжіння на Венері трохи менша, ніж на поверхні Землі. Якби людина, що важить на Землі 70 кг, прилетіла  на Венеру, там би вона важила близько 62 кілограмів.

Через те, що Венера трохи менша Землі і щільність її теж нижча, маса планети становить 80% від маси Землі.

Венеру вперше побачили з космосу в грудні 1962 року, коли безпілотний космічний апарат Марінер 2 пролетів на відстані 34 740 кілометрів від планети, через 35 місяці після того, як він стартував з Землі. Це була перша планета (за винятком Землі), яку побачили з космосу.

Історія участі України на Євробаченні

Історія участі України на Євробаченні

Україна є учасником конкурсу вже 14 років. І завжди проходить до фіналу. Двічі наші артисти вигравали конкурс і привозили пісенне свято у Київ.

Україна дебютувала на "Євробаченні" у 2003 році. Першопрохідцем на пісенному конкурсі став Олександр Пономарьов. Він посів 14 місце. Непоганий результат для першої спроби. Але тоді Україну як серйозного суперника не сприйняли.

Руслана назавжди вписала своє ім'я у історію як української музики, так і Євробачення, здобувши переконливу перемогу у конкурсі, що проходив у Стамбулі (Туреччина). Всього лише другий виступ країни – і вже перемога. Пісня Wild Dances отримала 280 балів на Євробаченні і зробила із Руслани зірку першої величини в Україні.

Гроші для участі в конкурсі співачка знайшла сама. Казала, що вклала тоді все, що мала – навіть власне житло під заставу. І — досягла свого, забезпечивши Києву право на проведення Євробачення-2005.

Цього року, дякуючи Руслані, Євробачення приймав Київ. Представив Україну івано-франківський гурт "Гринджоли". Українці дуже полюбили в часи "помаранчевої революції" їхній хіт "Разом нас багато". Але європейці цю любов не розділили. Тому — 19 місце.

Тіна Кароль. Пісня Show me your love на Євробаченні у Афінах отримала 145 балів і сьоме місце.

Сама Тіна згодом шкодувала про участь у конкурсі, казала, що нічого він їй не дав, а витратити на нього довелося дуже багато.

Вєрка Сердючка. Сценічний образ українського музиканта Андрія Данилка підкорив Хельсінки і європейських слухачів та журналістів. Пісня Сердючки Dancing Lasha Tumbai несподівано отримала 235 балів і "срібло". Несподівано, бо в Україні навіть організували акцію опору на одній з ФМ-радіостанцій проти "Євросердючки".

Ані Лорак повторила успіх Вєрки Сердючки наступного ж року, на Євробаченні у Белграді. Її пісня Shady Lady отримала тільки трошки менше, ніж "Лаша Тумбай", — 130 балів, але теж здобула друге місце.

Виступ Ані вразив глядачів відвертим вбранням і звабливими танцювальними позами. Але саме "срібло" на Євробаченні посприяло тому, що тодішній президент України Віктор Ющенко присвоїв артистці звання народної.

Світлана Лобода. На Євробаченні у Москві українська співачка наробила галасу своїм провокативним сценічним виступом, за що навіть потрапила у топ найепатажніших за всю історію конкурсу, а деякі журналісти і члени журі назвали її номер "неформатом". Під час виконання пісні Be My Valentine! Світлана танцювала навколо жердини для стриптизу, а також демонструвала інші химерні і неймовірні декорації. Але у підсумку отримала тільки 76 балів і 12 місце. Втім, Світлана не розчарувалась і продовжила будувати музичну кар'єру.

Альоша відзначилася скандалом довкола конкурсної пісні. Спершу її звинуватили у плагіаті за пісню To be free, а потім журі і юристи визнали композицію не відповідною вимогам конкурсу і запропонували замінити її. Зрештою, на Євробаченні у Осло українська представниця виступила з піснею Sweet People, отримала за неї 108 балів і 10 місце.

Пізніше співачка розкритикувала систему оцінювання на конкурсі, коли обирають не за красою пісні, а за прихильністю до країни, і сказала, що більше на Євробачення не поїде, і що через своє 10 місце і не дуже засмутилася.

Міка Ньютон. Пісня Angel , виконана Мікою у Дюссельдорфі, здобула для України 159 балів і 4 місце. Втім, Євробачення було дуже продуктивним для самої співачки. Після конкурсу вона отримала пропозицію працювати у США, там залишається і понині.

Гайтана. 65 балів, 15 місце у підсумку, і жодної 12-ки — такий результат виступу Гайтани на Євробаченні у Баку із піснею Be My Guest. Однак популярності артистці це тільки додало – після конкурсу вона стала однією з найбільш затребуваних українських виконавиць. Втім, з 2013 року Гайтана поїхала жити і працювати в Лондоні, а у 2015 році вона навіть змінила сценічне ім'я і стала Essami.

Злата Огнєвіч. У шведському Мальме представниця України на Євробаченні знову підкорила п'єдестал пошани. Злата Огнєвіч за пісню Gravity отримала 214 балів і третє місце. А ще Злату назвали однією з найкрасивіших конкурсанток.

У 2014 році співачка вирішила спробувати себе ще й у політиці, і стала народним депутатом, щоправда, через рік відмовилась від мандату.

Марія Яремчук. Виступ Марії у Копенгагені не вразив жодну країну на 12 балів. Однак у підсумку її пісня Tick-Tock набрала 113 балів і 6 місце.

У 2015 році Україна через воєнні дії на Донбасі, окупацію Криму та складну економічну ситуацію в країні відмовилась від участі у Євробаченні.

Джамала. А у 2016 до Стокгольму, де відбувалось Євробачення, Джамала приїхала 4 травня. З того часу — вже дві репетиції, прес-конференція, чимало інтерв'ю, і участь у церемонії відкриття.

O.Torvald. У 2017 році Євробачення відбувається в Україні, де нашу країну представляє рок-група O.Torvald. Але повторити минулий успіх Джамали їм не вдалося, тому вони зайняти 24 місце.

Мерилін Монро

Мерилін Монро

Мерилін Монро (уроджена Норма Джин Мортенсон, в хрещенні Норма Джин Бейкер) — американська кіноактриса та  легендарна співачка.

Дитинство

Досі залишається таємницею, хто ж був справжнім батьком Мерилін: її мати, кіномонтажниця «RKO Pictures» Гледіс Перл Бейкер (у дівоцтві — Монро), відрізнялася багатством любовних зв’язків з чоловіками. У свідоцтві про народження Мерилін як батька вказаний Мартін Едвард Мортенсон, під час хрещення мати дала дочці прізвище Бейкер — свого першого чоловіка. У списку можливих батьків значаться й інші коханці Гледіс: Чарльз Стенлі Гіффорд, Клейтон Мак-Намара, Гарольд Руні. Мати Мерилін в 1934 році потрапила в психіатричну лікарню, тому що більша частина дитинства майбутньої актриси пройшла в притулках.

Освіта

Все життя Мерилін мріяла про те, що поруч з нею буде освічений і розумний чоловік, який заповнить прогалини в її власній освіті, якого вона так і не отримала. Вона починала вчитися в «Van Nuys High School», але так і не закінчила цей навчальний заклад.

Життєвий шлях

Кинувши школу, Норма Джин працювала на авіаційному заводі, але кар’єра простий заводський робочої тривала в її житті зовсім недовго: в 1944 році вона познайомилася з армійським фотографом, який запропонував симпатичної молодої дівчини з прекрасною фігурою позувати йому за 5 $за годину. Норма, не роздумуючи, погодилася.

У 1945 році Мерилін позувала оголеною перед камерою Графа Морана вже за $10 на годину. У модельному агентстві «Blue Book» (Лос-Анджелес), де вона консультувалася, запам’ятали її скромною, усміхненою і дуже милою в спілкуванні. Саме тоді Сільвія Барнхарт, перукар, випрямляє кучеряве волосся Мерилін і перефарбовує її природний рудий колір в блонд.

У 1946 році кіностудія «20th Century Fox» пропонує їй контракт і посаду статистки. Так вона стала знаменитою Мерилін Монро. Перший дебют у кіно відбувся вже в 1946 році, коли студія «Columbia Pictures» випустила фільм «Хористки». Хвилюючий голос Мерилін привів всіх в захоплення. «20th Century Fox» укладає з починаючої актрисою вигідний контракт на 7 років і дає їй роль у «Асфальтових джунглях».

У 1954 році Мерилін знялася в мюзиклі «Немає кращого бізнесу, ніж шоу-бізнес», після якого вона отримала нагороду «найпопулярніша актриса». У 1955 році Мерилін створює власну корпорацію «Мерилін Монро Продакшнс», будучи в ній власницею контрольного пакета акцій і президентом.

З початку 60-х років у життя Мерилін настає чорна смуга: розлучення з Артуром Міллером, провал фільму «Неприкаяні» з її участю, незрозумілі стосунки з Кеннеді, майбутнім президентом США, і його братом. Депресивний стан посилюється: Мерилін приймає великі дози снодійного, її мучить безсоння, вона стрімко худне. Все це призводить до того, що їй доводиться пройти курс лікування в психіатричній клініці Нью-Йорка.

Особисте життя

Мерилін одно вийшла заміж, так як з дитинства їй не вистачало сім’ї і родинного вогнища. У «Van Nuys High School» вона познайомилася з Джеймсом Догерті, за якого вийшла заміж у 1942 році. На той момент їй було всього 16 років. Почавши кар’єру, Мерилін не змогла поєднувати напружений темп своєї кар’єри з тихим і розміреним сімейним життям. У 1946 році вона розлучається з Джеймсом.

Другий раз Мерилін вийшла заміж тільки в 1954 році. Її обранцем став бейсболіст Джо Ді Маджо. Шалено ревнуючи свою красуню до кожного чоловіка, він почав піднімати на неї руку. Мерилін протрималася всього 10 місяців: у тому ж році пара розлучилася. Але любов Ді Маджо була настільки сильною, що він продовжував опікуватися її до кінця її днів.

З третім чоловіком, євреєм Артуром Міллером, який був успішним драматургом, Мерилін познайомилася ще в 1950 році. До другої зустрічі в 1955-му обидва були вже в розлученні. Весілля відбулося в 1956 році, але щасливим шлюб не можна було назвати: Артур вважав Мерилін надто примхливої, а Мерилін мріяла про дитину, але народити так і не змогла. У 1961 році вони розлучилися, що послужило початком затяжного депресивного стану актриси.

У 1961 році Мерилін знайомиться з майбутнім президентом Америки, Джоном Кеннеді і його братом Робертом. Документальних доказів про їх романі немає, але в пресу то і справа просочувалися чутки про їх зв’язки. Відносини з братами Кеннеді є ще однією таємницею життя легендарної і неповторною Мерилін Монро.

Смерть

Раннім серпневим ранком 1962 року Монро знайшли мертвою в її власному будинку. Вона лежала на ліжку оголеною, обличчям вниз, з телефонною трубкою в неживій руці, навколо були розкидані банки з-під снодійних засобів. Передсмертних записок вона не залишила. Медичний висновок гласив, що знаменита актриса померла від передозування барбітуратами, поліцейський звіт зафіксував самогубство. Поховали Мерилін в стінній склепі Вествудского кладовища.

Версій про причини смерті Мерилін було багато, але доказів не було: в її смерті звинуватили спецслужби, Кеннеді, мафію, наркотики і навіть її лікуючого психіатра Ральфа Гринсона.

Основні досягнення Монро

• Мерилін Монро — володарка титулу «найпопулярніша актриса».
• Вона зуміла створити на екрані образ легкої, життєрадісною простачки, дуже милою і безпосередній — цього так не вистачало світу у важкі роки Другої світової війни.
• Монро стала секс-символом своєї епохи.
  

Важливі дати біографії Монро

• 1926 рік — народження
• 1942 рік — кинула школу, вийшла заміж за Джеймса Догерті, почала працювати на заводі
• 1944 рік — початок модельної кар’єри
• 1945 рік — модельне агентство «Blue Book»
• 1946 рік — контракт з кіностудією «20th Century Fox», Норма Джин стає Мерилін Монро, фільм «Хористки»
• 1950 рік — перше знайомство з Артуром Міллером, драматургом
• 1954 рік — весілля і розлучення з бейсболістом Джо Ді Маджо, мюзикл «Немає кращого бізнесу, ніж шоу-бізнес», нагорода «найпопулярніша актриса»
• 1955 рік — створення особистої корпорації «Мерилін Монро Продакшнс», фільм «Сверблячка сьомого року»
• 1956 рік — весілля з драматургом Артуром Міллером
• 1960 рік — премія «Золотий глобус»
• 1961 рік — розлучення з Міллером, знайомство з Кеннеді, фільм «Неприкаяні», лікування в психіатричній клініці
• 1962 рік — смерть

Цікаві факти з життя Монро

• Монро завжди була стурбована правами чорношкірих в Америці. Чорношкіра джаз-співачка Елла Фітцджеральд своєю кар’єрою багато в чому зобов’язана дружбу з Мерилін.
• Саме Монро прикрасила собою обкладинку першого номера відомого журналу «Playboy».
• Перед весіллям з євреєм Міллером Монро прийняла іудаїзм.
• Монро і Радж Капур в 1960 році розділили першу премію «Золотий глобус».
• Знамените «улетающее сукня» актриси (кадр з фільму «Сверблячка сьомого року») продано з аукціону за $4,6 мільйона.

Сан-Франциско

Сан-Франциско: місто, до якого хочеться повертатися знову і знову

Американці називають Сан-Франциско «перлиною західного узбережжя». Місто володіє дуже цікавою особливістю: Тихий океан часто приносить на узбережжя туман, він давно вже став візитною карткою Сан-Франциско.

Незвичним є також і розташування міста – воно стоїть на пагорбах, з яких можна оглядати панораму міста.

Прогулюючись чисельними вулицями та площами Сан-Франциско, можна помітити дивне поєднання архітектурних стилів – вікторіанського і сучасного. На перший погляд це здається несумісним, проте немає нічого гармонійнішого, як змішення стилів саме тут.

Сьогодні Сан-Франциско – це світовий туристичний центр, та й самі американці дуже люблять бувати у цьому місті, розташованому на самій околиці півострова Сан-Франциско. Свою назву місто отримало на честь католицького святого Франциска Асизького, засновника жебракуючого ордена францисканців.

Історія:

Задовго до нашої ери на території півострова Сан-Франциско вперше оселилися індіанці, і жили тут аж до появи іспанців. В середині 18 століття на півострів висадилися перші європейці – іспанська дослідницька група на чолі з Гаспаром де Портула. З тих пір територія Сан-Франциско стала частиною Нової Іспанії. У 1821 році Мексика проголосила незалежність від Іспанії, і вся Каліфорнія, у тому числі і Сан-Франциско, перейшли у володіння Мексики. Середина 19 століття ознаменувалася «золотою лихоманкою», і всього за один рік населення Сан-Франциско збільшилося на декілька десятків тисяч осіб! Активний приріст продовжувався ще напротязі 50 років. Землетрус 1906 року зруйнував місто, проте воно було наново відбудовано за сміливими й цікавими для того часу проектами. Сьогодні Сан-Франциско – місто з одним із найвищих рівнів життя у США.

Розваги:

У такому чималому мегаполісі навіть не варто замислюватися про розваги, тому що вони знайдуть вас самі. Яскраві й приваблюючі вітрини магазинів, модних бутіків видніються всюди серед старовинних і сучасних міських споруд. Ці вітрини просто неможливо не помітити, та дуже складно стриматися від спокуси увійти до магазину. Увечері рекомендуємо відвідати театр, бо ж у Сан-Франциско їх безліч. А урізноманітити культурне дозвілля можна відвідинами концертних залів – найзнаменитіший в Америці - The Louise M. Davies Symphony Hall, консерваторії American Conservatory Theater(A.c.t.) at the Geary Theater. Що ж до нічного життя, то тут кожен може вибрати собі розвагу за стилем, за смаком та за настроєм. Це дуже легко здійснити в Сан-Франциско, тому що барів, ресторанів, нічних клубів та дискотек в місті дуже багато.